​​Тепер трохи про механіку.

Гра, насправді карткова. З полем, але карткова. Гравці мають карти проектів які можуть виконати їхні корпорації. Якісь проекти корисніші на початкових етапах, якісь — на кінцевих. Не можу не згадати, що автори гри надихалися трилогією К. С. Робінсона «Червоний Марс». Тож той, хто читав ці книги легко пізнає вітряки, що мають розігрівати атмосферу, солетту, мохоли тощо.

Проекти діляться на кілька груп за різними ознаками — одноразові та такі, що будуть приносити користь надалі; події та споруди; такі, що спрацьовують автоматично коли хтось будує чергове місто чи створює океан і такі, що треба виконувати самостійно кожного ходу.

В деяких проектів є вимоги до певного параметра — 5% чи більше кисню, максимум +2°С чи певна кількість виконаних наукових проектів.

Механіка гри є дуже продуманою. Вона тут не обмежує гравця, а навпаки — надає йому додаткові можливості користуватися якими чи ні — він вирішує сам. Так на планеті можна домувати метал і титан та оплачувати ними певні проекти. Можна вирощувати рослини, висаджувати сади та піднімати в такий спосіб кількість кисню. Можна добувати енергію та тепло й гріти планету.

August 02, 2018
No comments here yet...
Do you want to add a new comment?