​​Соло походи
ху%овий досвід - наше все

Серед туристів є особлива каста - «сольники», тобто люди, що мандрують на одинці.

Здоровий глузд підказує мені, що це повна фігня, й ходити одному в гори небезпечно. Мінімальна травма може призвести до катастрофи.

З іншого боку я ніколи не чув, аби гірські рятувальники витягували з якоїсь халепи саме «сольника». В більшості випадків бідолага, якого рятують, відбився від групи.

Людина, яка йде в гори сама, розраховує тільки на себе. Підготовка до сольного походу серйозніша, тому шанси потрапити в халепу менші.

Але однієї підготовки мало, для соло-походів потрібен особливий досвід.
Я називаю його - ху%овий досвід.

Поясню на прикладі.
Я не «сольник», але морально готовий до такого походу, тому що маю багато ху%ового досвіду:
- я потрапляв в бурю,
- мені доводилось ховатися від блискавок на хребті,
- не один раз спав мокрий,
- ходив з високою температурою,
- блукав,
- спав без намету під деревом в дощ,
- покривався льодяною кіркою взимку,
- летів по крижаному схилу (благо, я був у зв’язці) і т.д.

Саме такий, ху%овий, досвід показує тобі рамки твоїх можливостей і дозволяє зрозуміти що тобі по плечу, а що ні.
А це капець важливо коли ти можеш розраховувати тільки на своє плече.

А як ти думаєш, варто ходити в соло-походи?

Пиши в коментарі!
December 07, 2019
16 comments
Avatar
Константин
🤔 гадаю що не лячно коли ти один, головне що ти не нуль😊
Ходити самому то гарна справа.
Якщо вже йти з компанією, то гарно придивлятися до людей.
Приємно коли цілі прогулянки співпадають😊
Avatar
Dany Gal
Підписуюсь майже під кожним словом автора. Я ось почав ходити один вимушено, спочатку марно шукав собі компаньйонів. А потім зрозумів - допоки шукатиму, час йде, то так взагалі нікуди не піду. Тож так і почав подорожувати та ходити у гори один.
Звісно з хорошим попутником цікавіше і певно безпечніше. Але аніж роками шукати хорошого попутника, то я краще піду один )
Avatar
Dany Gal
Valentina Gamova Згодна з попереднім автором, бо сама подорожую виключно соло - не можу я собі уявити, як буду звикати до купи чужих людей, з якими йти не кілька годин, а тиждень, наприклад. Завжди маю дуже продуману аптечку і перед кожним походом перечитую, як оказувати першу невідкладну поміч при переломах, вивіхах і т.п. Взимку не ходжу в гори, бо то вже інша справа і самому там нема що робити. Якось так.
А я от минулої зими вперше спробував. Сам. Неймовірно круто! Зимові гори то фантастика. Спробуйте, не пожалкуєте. Але вимагає дуже ретельної підготовки. А ще - справних гальм у голові. Бо як подорожуєш сам, то ризик це не твій варіант. Все має бути максимально продумано та безпечно.
Avatar
Valentina Gamova
Dany Gal А я от минулої зими вперше спробував. Сам. Неймовірно круто! Зимові гори то фантастика. Спробуйте, не пожалкуєте. Але вимагає дуже ретельної підготовки. А ще - справних гальм у голові. Бо як подорожуєш сам, то ризик це не твій варіант. Все має бути максимально продумано та безпечно.
От я також за "максимально продумано". З одного боку виходить так, що стiльки всього перечитав, майже вже i побував там i вже можеш іншим поради давати) але з iншого боку, хай той пункт призначення не буде таким невiдомим та несподiванним, якщо б не читав про нього нiчого, але усi вiдомi перешкоди вже не трапляться. Взимку одного разу була в Криму вдвох з товаришем. То навiть не похід був, бо в нього тато працював лicничим i просто була в гостях i ходили в коротенькi радiалки, так от, я тi мicця знала, як свої п'ять пальцiв, але влітку, а взимку була вперше і тоді все запорошило снігом так, що я дорогу додому за 300 метрів не могла відшукати і думала, що зломаю шию, поки дійду. Після тих мандрів я заріклася сама ходити взимку в походи, бо дуже міняється місцевість і там, де ти вважаеш, все ОК може бути і якась глиба, а то й зовсім печера, в яку можна потратити за "нєфіг дєлать".
Avatar
Dany Gal
Valentina Gamova От я також за "максимально продумано". З одного боку виходить так, що стiльки всього перечитав, майже вже i побував там i вже можеш іншим поради давати) але з iншого боку, хай той пункт призначення не буде таким невiдомим та несподiванним, якщо б не читав про нього нiчого, але усi вiдомi перешкоди вже не трапляться. Взимку одного разу була в Криму вдвох з товаришем. То навiть не похід був, бо в нього тато працював лicничим i просто була в гостях i ходили в коротенькi радiалки, так от, я тi мicця знала, як свої п'ять пальцiв, але влітку, а взимку була вперше і тоді все запорошило снігом так, що я дорогу додому за 300 метрів не могла відшукати і думала, що зломаю шию, поки дійду. Після тих мандрів я заріклася сама ходити взимку в походи, бо дуже міняється місцевість і там, де ти вважаеш, все ОК може бути і якась глиба, а то й зовсім печера, в яку можна потратити за "нєфіг дєлать".
Я був взимку в геть новій для мене місцевості. Але походу передувала ретельна підготовка, та вивчення усієї можливої інфи про маршрут. Настільки ретельна, що стежину маршруту я вжа майже напам'ять знав, від довгих розборів, відкриття різними мапами, та збору усієї можливої інфи ))
Як вам цікаво, напишіть мені, поспілкуємось - @dany_gal
Do you want to add a new comment?